Навіщо тобі прозріння?

*** 
Навіщо тобі прозріння? Злякаєшся і осліпнеш.
Навпомацки через вічність брести – забагато стін.
В небесній дзвіниці лунко. Кричи, доки не охрипнеш!
А схочеш, щоби почули – тягнися і вдар у дзвін.

 

Муруй свою церкву вперто. Слова цементуй сумлінням.
Підмішуй не ґлей тягучий, а радість живу і кров.
А схочеш людей позвати – впади під порогом тлінням,
Зітри своє ймення з мапи і в хрещені звись Любов.

 

Висвітлюй себе, вимащуй, ламай чи ліпи по новій,
Із дерева чи із глини – на все віднайдеться гріш.
Не проданим хочеш бути? Ляж каменем в стовп основи,
Чи хлібом з черені слова – по скибці для всіх поріж.

 

Натягуй свою корону, гукай галасливу свиту,
Коневі дай грудку цукру і йди на свою війну.
Навіщо тобі все знати? Хтось виживе. Когось вбито.
Он дядько з обличчям Бога вже зводить нову стіну.

 

Оксана Радушинська

автор: Оксана Радушинська

час видання: 2017


22/08/2017