Коли шепну за спиною дощем

***
Коли шепну за спиною дощем
Й сплететься в ноти цей під серцем щем –
Не озирайся.
То вже не я. То тільки схлип води.
А ти в цей вечір мокрим містом йди.
Йди, не вагайся.

 

Порвали небо клаптями калюж.
Куняють лавки змоклі і без душ.
Це все минеться.
У сутінь світять айстри з темноти.
По долі, як екватору, іди.
Чого ж не йдеться?

 

Серпневий дощ серпами косить біль.
Покоси і стерня – нічого більш
Нам не лишилось.
Розмиють кроки краплі від дверей
І аж під серце просочиться глей.
…То все наснилось.

 

На струнах злив, напнутих від небес,
Дерева вчились грати полонез
І день минався…
…Ти на пероні літа і межі
За жовтим листом, вирваним з душі,
Не озирайся…

 

Оксана Радушинська

автор: Оксана Радушинська

час видання: 2017


22/08/2017