Ти чуєш мелодію світла моєї душі?

*** 
Ти чуєш мелодію світла моєї душі?
На відстані вічності скрипка намацує ноти. 
На відстані подиху відстані рвуть рубежі.
І кришиться дотик.

 

Зростають слова із каміння, як стіни фортець.
Років тихе мливо зміїться, шукаючи плоті.
На відстані вірша горить у руці папірець –
Лишається попіл.

 

Лишається віра на лезі усіх гільйотин.
Лишається вміння діждатись: з темниці, із бою.
На відстані грому, на відстані смертних годин
Я йду за тобою.

 

Відчиниться брама і навпіл поділиться мить.
Наосліп, наострах іти, щоб впізнати, почути 
Й побачити, де (…часу – поки цей вірш догорить…)
Ми маємо бути.

 

Оксана Радушинська

автор: Оксана Радушинська

час видання: 2017


27/07/2017