Мої вітряки ще не ламані і не подолані

*** 
Мої вітряки ще не ламані і не подолані.
Мій меч дерев’яний і крові не пив ще канчук.
Старі королі кропив’яні, з рук часу годовані,
Бояться людей і, жалкі, не даються до рук.

 

Я рівня із ними… Сорочка на душу – вся листяна,
А лати – поверх. …Поєдинку початок сурмлять…
Між небом-землею забралом зіщулилась тиснява.
І ворон чекає поборене серце клювать.

 

Я впала? Стою? Я здалася на милість..? Минулася..?
По літерах митей читаю цей день без пуття.
…Старі королі кропив’яні про серп призабулися – 
Хмільні в межиріччі вітрів, коронують життя.

 

Оксана Радушинська

автор: Оксана Радушинська

час видання: 2017


25/07/2017