І тиша буває насправді такою різною

*** 
…І тиша буває насправді такою різною:
Чужою, як очі ворожки, лункою, грізною…
А ще – говіркою,
Коли годинчата з цікавістю зиркають в вічі всі 
Й годинник старезний їм лічить хвилини до вічності,
Що ллється рікою.

 

А тиша буває солодкою: з медом-вощиною.
І з курячим дощиком, що стрімголов із дитиною
У вересень бігли.
Й така, що ознобом до самих кісток пробивається,
Що плече і молиться. Молиться, плаче і кається:
«Помилуй же, Біг, ми…»

 

Коли за стіною вмирає король без відпущення – 
Корону – на інше чоло, хоч там кров ще не злущена.
Та слався псалмами! 
І може у тиші ті ратні, що хрест їм не ставився,
До всіх, хто катівні плодив, а не храмами славився
Озвуться йменами?..

 

І може тоді тиша буде не поприщем юдиним?
І кожен почує в тій тиші себе й те, що… «люде ми»,
Як кажуть пророки?..
…І знов накрапатиме сміх годинчат між смерканнями.
І в тиші кімнатній, заштореній, світлій чеканнями
Почуються кроки...

 

Оксана Радушинська

 

автор: Оксана Радушинська

час видання: 2017


25/07/2017