Ти відпускав, як світанок пускає зірницю.

*** 
Ти відпускав, як світанок пускає зірницю.
Ти відпускав, як моря відпускають човни.
Я не хотіла іти...Але час взявся в крицю.
Стали волхвами дороги. Й мене повели.

 

Я розгубила слова й зрозуміла мовчання.
Я розплітала дощам закуйовджені сни.
Ти дожидав... Та кольчужне моє одягання
Вже дочекалось... боїв для моєї війни.

 

Падали з владців корони. І падали зливи.
Душі вселялись в старих дерев'яний богів.
Ми розмовляли шептанням. А юрби крикливі
Вкотре – на трон, чи на хрест, чи на страту огнів...

 

Вкотре по колу. І вкотре нового нічого.
Скорий судити, й над нами суд не зволікав.
Теплі долоні – лиш згадка для болю терпкого.
...Жаль, відпускав. Ти так легко мене відпускав...

 

Оксана Радушинська

автор: Оксана Радушинська

час видання: 2017


25/07/2017