Заступи мене, світе, від цього каміння, що падає.

*** 
Заступи мене, світе, від цього каміння, що падає.
Затули мене світе від того, хто навіть не згадує.
Щоб не згадувати і мені.
Прорости в мені, світе, мовчанням довіри розп`ятої.
Промовчи в мені, світе, рікою сльози наділлятої,
Де отрута, як цукор, – на дні.

 

Замотаєтся даль на зап`ястках червоною ниткою.
Трохи крові із вени – дощам, що ідуть із пожитками
Назавжди із життя.
Буде страшно тобі. А ти очі заплющ по-дитинному.
Буде страшно тобі... А ти вір у любов кровоспинную,
Як в молитву до дня.

 

Розтечеться імла, розійдеться в літа побалакати.
Той, хто вистрілить в спину, гіркіше усіх буде плакати!
Ти візьми, та й прости.
Заступи мене, світе. Я стала мала, наче зернятко.
Пошматоване серце до сонця любов`ю обернуте...
...Щоб колись прорости.

 

Оксана Радушинська

автор: Оксана Радушинська

час видання: 2017


25/07/2017