Прийми мене, весно

***


Прийми мене, весно, із грудня недоброго прийшлою.

Прийми не веснянками, хоч би відлигою синьою.

Циганського місяця краплею – спілою вишнею –

Наукою проліска першого як бути сильною.

 

Прийми мене, весно... Ось тільки майстриня невміла я –

З кужелів зимових ніщо, крім мовчання, не випряла.

Хурдель за ногами чіплялася білая-білая,

А я по канві до неспокою стежечку вибрала.

 

Здавалося б просто: по венах струмків ненароджених

До тебе іти – між учора, між завтра, між людністю.

Та хтось роздоріжжям шепнув, щоб у звабах наврочених

Вклонялися вітру у ноги, не бив щоби лютістю.

 

Між станцій зустрічних, глухих переходів і потягів,

Між вікон холодних, котрі цілу зиму проквилили,

Прийми мене, весно, таку, як прийшла з білих протягів,

Між мною і ним своє небо розкинувши крилами.

 

автор: Оксана Радушинська

час видання: 2017


09/03/2017