Тихий романс

Тихий романс

 

Осінь довкола сповнює душу
Настроєм ніжно-щемливим.
Чом ти, бандуро, зі скрипкою тужиш
Так невимовно, красиво?

 

Вже пригасає сонячне коло,
Все в позолочених шалях.
Чом ти сумуєш над стишеним долом,
Серце, за листом опалим?

 

Так голубино і так журавлино.
Небо печаллю зайшлося.
Чом ти зітхаєш, красо тополина,
Журно в багряну цю осінь?

 

Тільки я маю,
Тільки я мушу
Цю потайну сумовитість
Крізь нелукаву, схвильовану душу
Тихим романсом пролити.

 

Не засмутитись у мить прохолодну,
Не загубити надії.
Щоб подолати печалі самотні
Вірою в дні золотії.

 

Це лиш мовчання, яке все сказало
І таїну воскресило.
Як же бандура і скрипка заграли,
Наче у вирій злетіли.

 

Юрій Тітов

 

автор: Юрій Тітов

час видання: 2016


26/09/2016