Давай розкажу (розмова двох)

Давай розкажу (розмова двох)

 

Давай розкажу для тебе

про що говорили весни,

Кого виглядали айстри

й молились услід: «Вертай».

Як сходить зоря ранкова,

як тануть зірки небесні...

Того лиш, про що промовчу,

у мене ти не питай.

 

Давай покажу для тебе

джерела нові світанку –

Мене розбудили півні

у вранішній сонцеграй –

Я знаю, де ходить щастя,

покажу сліди на ганку...

Лиш те, що в очах сховаю,

у мене ти не шукай.

 

Давай я створю для тебе

вечірніх дощів полотна,

Навчу розуміти трави

й пташині спів-голоси,

В дарунок віддам хурделю,

а в ній – та найперша нота...

Лиш те, що візьму за душу,

у мене ти не проси.

 

Навіщо тобі? Там смуток,

там пізніх туманів їдкість,

Там ранніх морозів очі

з навроками – через край.

Я краще про нас розкажу,

про те, що було на світі.

І тільки про те, що буде

промовчу. ...Ти запитай.

 

Оксана Радушинська

автор: Оксана Радушинська

час видання: 2015


17/09/2015