Вино правічної любові

Вино правічної любові

 

Вино печалі вже допито.
Вино любові вічно п’ю.
Різьбить життя дереворити –
Я знов між веснами стою.

 

І що мені ця хаотичність,
Незрозумілість задзеркаль?
У нерозгадану містичність
Звучить природна пастораль.

 

Весна зі щастям у тандемі,
Сади в травневості снігів.
Пронизує стрілою тема
Про монологи кольорів.

 

Який у музики характер!
Дерева чують фа-дієз.
Без міри хочеться писати,
Щоб час романтиків воскрес.

 

Збираю всюди загадковість,
Високість ллється у гаю.
Вино правічної любові
На берегах життєвих п’ю.

 

Юрій Тітов

автор: Юрій Тітов

час видання: 2015


25/05/2015