Вино правічної любові
Вино правічної любові
Вино печалі вже допито.
Вино любові вічно п’ю.
Різьбить життя дереворити –
Я знов між веснами стою.
І що мені ця хаотичність,
Незрозумілість задзеркаль?
У нерозгадану містичність
Звучить природна пастораль.
Весна зі щастям у тандемі,
Сади в травневості снігів.
Пронизує стрілою тема
Про монологи кольорів.
Який у музики характер!
Дерева чують фа-дієз.
Без міри хочеться писати,
Щоб час романтиків воскрес.
Збираю всюди загадковість,
Високість ллється у гаю.
Вино правічної любові
На берегах життєвих п’ю.
Юрій Тітов
автор: Юрій Тітов
час видання: 2015
25/05/2015
- Рубрики
- Усі
- Вірші про кохання
- Громадянська позиція
- Гумор
- Духовність
- Есе
- Збірки поезії
- Лірика
- Мудрість століть
- Патріотична поезія
- Переклади
- Проза
- Спогади
- Університету "Україна" присвячується