Ти голуба узимку нагодуй

Ти голуба узимку нагодуй

 

Ти голуба узимку нагодуй,
Ти все прости, що навіть не проститься,
І по життю тихенько помандруй,
Яке в тобі не завжди колоситься.

 

Він на твоє віконце прилетить –
Той голубок, натомлений і змерзлий.
Твоя надія знов залопотить
На дні пророчі, на спасенні весни.

 

А ти холодних слів не промовляй,
Що простори непрохано тиранять.
Є Бог в тобі – про це не забувай,
Є нескінченність, та, що не оманить.

 

Тож зерна підвіконням розкидай,
Не пожалій смачний окраєць хліба.
Бо, може, так у сонячний розмай
Свята любов тобі постука в шибу.

 

Юрій Тітов

автор: Юрій Тітов

час видання: 2015


06/02/2015