Ліс

Ліс 

 

Які дуби! Яка багатоликість!

Яка поважність небо підпира!

Про щось важливе виграють музики,

Думки травневі сходять з-під пера.

 

Тут є гобой і арфа тонкострунна,

Все те, що любить загадковий ліс.

Десь розбрелося марево відлунне,

І лине гра акторів та актрис.

 

Поміж гілок проміннячко спадає,

Неначе рампи сяяння легке.

Весна свою виставу починає,

А на душі – осмислення стрімке.

 

Книжки лісів я потайки читаю

Та одягаюсь у сосновий бір,

Бо тут любов розпалено гуляє,

Благословивши геніальний твір.

 

Не відчуваю марноти ілюзій,

А незбагненно лину до галяв.

На ці дуби з повагою дивлюся,

Ввібравши звуки сонячних октав.

 

Моя душевність іншого не просить,

Зелене листя всюди шелестить.

Для мене ліс – мислитель і філософ,

Що з вічністю уміє говорить.

 

Юрій Тітов

автор: Юрій Тітов

час видання: 2014


05/06/2014