Слухаю я...

Слухаю я...

 

 

Слухаю я в кімнаті своїй

Чарівний голос Міки Ньютон,

Мрію з вечірньої мли Музику

серця почути.

 

Полину далеко. В думках

Осідлаю Пегаса,

І злечу хоч на мить

В небо. У пошуках щастя.

 

Пригорну до серця я Ту

«травицю зелену». І поплачу

 разом із дощем,

Як у Поля Верлена.

 

Привітаю схід сонця ясний,

Як у Тютчева й Фета, І

відчую тремтіння душі –

Данте дивні сонети...

 

Встигну вірному другові

Посмішку подарувати,

А тоді - помчу вдалечінь

Синього птаха шукати.

 

 

 

Марта Федорів ,

студентка групи ВСз-11

спеціальності «Видавнича справа та редагування»

Івано-Франківської філії

автор: Марта Федорів, студентка групи ВСз-11 спеціальності «Видавнича справа та редагування» Івано-Франківської філії

час видання: 2011


03/06/2011