Поет

Поет – струна оголена,

Поет – реальність зболена,
Ковток німого відчаю
І сум, стражданням мічений.

 

Йому б світанків спалахи,
Щоб жаль водою талою
Розтікся, зник у безвісті,
Під музику небесності.

 

Чого ж так серце крається
І чим воно карається?
Ніхто, ніхто не знатиме,
Як долі не читатиме.

 

Вона ж в словах вкарбована,
Душі лункою мовою.
За свій народ обкрадений
Болить страшними зрадами.

 

"Спиніться, люті Каїни!
Не тьмарте днів осяяних!"
Поет вам мовить піснею,
Стосилою, Пречистою.

 

В ударах миті кожної
Він є свічею Божою.
Поета серце зболене
Так хоче жити волею.

 

Юрій Тітов

автор: Юрій Тітов

час видання: 2018


05/04/2018