Слово

Слово

 

Щоб журба не руйнувала душу,
Щоб тягар стомукий не здолав –
Словом я палким тебе зворушу,
Тим, яким горів і не згорав.

 

Слово – блискавиця полум’яна.
Слово – це гостріше сотень лез.
Я у ньому не знавав кайданів,
Я у ньому для людей воскрес.

 

І від нього розколовся камінь,
Розчепився атом до дрібнин –
Слово світить вічними віками
На зорю поетових вершин.

 

Від Шевченка, від Франка, від Лесі
У народі, що страждав, любив,
Лиш воно незборністю озветься
І зійде до всіх життєвих нив.

 

Слово рідне, слово невмируще…
Скільки в нім глибинності й висот!
Ти послухай – я тебе зворушу
Словом тим, що мовив мій народ.

 

Юрій Тітов

автор: Юрій Тітов

час видання: 2016


09/11/2016