Радіти крізь сум

Радіти крізь сум

 

Я умію радіти крізь сум,
І робити світліш акварелі.
Я просвітлене слово несу,
Як зірницю, у ваші оселі.

 

Тим щасливий, що можу льоди
Розтопити любов’ю своєю.
Перед тінню самої біди
Знов проміння встає над землею.

 

Можна все потопити в журі,
Заблукати у нетрях печалі.
Тільки, друже, частіш говори,
Що продовжуєш жити надалі.

 

Я повторюю в темінь глуху
Лиш одне – блискавично-незмінне:
Треба йти через правду гірку,
Щоби бачити небо промінне.

 

Розуміти, що поруч є хтось
І творити свій день серед інших,
Щоб майбутнє твоє почалось,
Як іще не бувало раніше.

 

Юрій Тітов

автор: Юрій Тітов

час видання: 2015


01/03/2015