Поет

Поет 

 

Поет – струна оголена,
Поет – реальність зболена,
Ковток німого відчаю
І сум, стражданням мічений.

Йому б світанків спалахи,
Щоб жаль водою талою
Розтікся, зник у безвісті,
Під музику небесності.

Чого ж так серце крається
І чим воно карається?
Ніхто, ніхто не знатиме,
Як долі не читатиме.

Вона ж в словах вкарбована,
Душі лункою мовою,
За свій народ обкрадений
Болить страшними зрадами.

"Спиніться, люті Каїни!
Не тьмарте днів осяяних!" –
Поет вам мовить піснею,
Стосилою, Пречистою.

В ударах миті кожної
Він є свічею Божою.
Поета серце зболене
Так хоче жити волею.

Юрій Тітов

21 березня

автор: Юрій Тітов

час видання: 2014


21/03/2014