Ми духом стійкі

Ми духом стійкі 

 

Не дивіться на нас жалісливо.

Ми — такі, як і ви, як і всі.

Теж ми прагнемо бути щасливі

Попри всі ваші щирі жалі.

 

Ми – такі, як усі, тільки звикніть,

Не глузуйте й сльозу не роніть.

Як нам хочеться іноді крикнуть,

Що ваш погляд пекуче болить!

 

Ми звикаєм не бачити очі,

Ми не чуємо шепіт слизький,

Лише схлипуємо серед ночі:

"Ну чому я на світі такий?!"

 

Та щоб мама, бува, не почула,

Ми зі сліз тих складаєм вірші,

Щоби доля нарешті збагнула –

Ми – незламні, ми – духом стійкі!

 

Перемучимо! Переборемо!

Вранці – будем сміятися знов

І змагатися будемо з болем,

І ловити в очах... любов.

 

Пам'ятаючи муки розп'яття –

"Бо ж не відали, що творили..."

Несемо ми "свій хрест" із завзяттям

І прощаємо, як нас учили...

 

  

автор: Лілія Завойська

час видання: 2012


25/02/2012