Моє перше кохання (есе у стилі "потоку свідомості")

Моє перше кохання

(есе у стилі "потоку свідомості")

Олена Злобіна

(м. Київ, студентка 4 курсу,

спеціальність «Видавнича справа та редагування»)

 

…Порізала палець, дивно, що відразу болю не відчуваєш, пізніше, коли на палець потрапляє якась рідина, починає пекти. Ця ситуація нагадала мені про моє перше кохання. Так само непомітно, так само не одразу відчуваєш присмак болю та сліз від нового почуття.

Він не такий, як усі. Його очі, поведінка, постава, − все це вказувало на його індивідуальність та винятковість. У мене він асоціюється з осінню. Вона така ж різна та багатокольорова. Одного дня така лагідна, сонячна, весела, а іншого – похмура, і постійно йде дощ або мокрий сніг. Але вона прекрасна і, попри все своє розмаїття, − найдивовижніша пора року. Так само й він, такий же непередбачуваний та неповторний.

Спочатку він був такий ніжний, добрий, лагідний. Він зміг вселити у моє серце почуття, впевненість у тому, що я можу бути потрібною, що він може кохати мене такою, яка я є. Пригадую дні, коли на душі було дуже погано, я відчувала себе відчужено, неначе одна в усьому світі, але лише його погляд міг змінити все.

Осінь… Я ненавиджу осінь, саме цієї осени я розійшлася з тією людиною, яка тримала мене на цьому світі. І все через його впертість, самовпевненість та глузування з моїх життєвих переконань. Мене жахала його байдужість до людей, до їхнього горя.

…Пішла кров. Як пече палець… Так само пекло серце і боліла душа. На жаль, намальований ідеальний образ не завжди відповідає дійсності, інколи деяким дівочим мріям призначено розбитися об скелю реального життя. Одного ранку ти прокидаєшся і ставиш собі питання: «А що далі?..» У когось цей момент наступає раніше, у когось пізніше, але наступає він обов’язково.

І, зціпивши зуби, говориш сама до себе: «Будь сильною».

автор: Олена Злобіна, студентка 4 курсу, спеціальність «Видавнича справа та редагування»

час видання: 2012


14/02/2012