Зворушливі хвилини
Вони ще діти, та уже у них
Війна дитинство встигла відібрати.
За цей страшний та невиправний гріх
Хто відповість? –
Так хочу я спитати.
У них в очах і страх, і гіркота –
Велике лихо долі надломило,
Та, попри все, у душах пророста
Тугим колоссям Україна мила.
Дивлюсь на них…
Який важкий тягар
Щодня ці діти змушені носити.
О Боже!
Серед всіх тривожних хмар
Не припини дорогу їм святити.
Як слово українське з їхніх вуст
Злітає над собором і землею!
Молюсь за них –
Так трепетно молюсь –
Хай мир над ними спалахне зорею.
Вони ще діти, але вже до всіх
Промовити слова-благання хочуть,
Щоб більше не чинився лютий гріх,
Щоб мирними були всі дні і ночі.
На полі бою, як і всі бійці,
Стоять вони, бо меч духовний мають!
І їх сердець гарячі пломінці
Так само перемогу наближають!
Юрій Тітов
автор: Юрій Тітов
час видання: 2017
14/09/2017
- Рубрики
- Усі
- Вірші про кохання
- Громадянська позиція
- Гумор
- Духовність
- Есе
- Збірки поезії
- Лірика
- Мудрість століть
- Патріотична поезія
- Переклади
- Проза
- Спогади
- Університету "Україна" присвячується