Зворушливі хвилини

Зворушливі хвилини

 

Вони ще діти, та уже у них
Війна дитинство встигла відібрати.
За цей страшний та невиправний гріх
Хто відповість? –
Так хочу я спитати.

 

У них в очах і страх, і гіркота –
Велике лихо долі надломило,
Та, попри все, у душах пророста
Тугим колоссям Україна мила.

 

Дивлюсь на них…
Який важкий тягар
Щодня ці діти змушені носити.
О Боже!
Серед всіх тривожних хмар
Не припини дорогу їм святити.

 

Як слово українське з їхніх вуст
Злітає над собором і землею!
Молюсь за них –
Так трепетно молюсь –
Хай мир над ними спалахне зорею.

 

Вони ще діти, але вже до всіх
Промовити слова-благання хочуть,
Щоб більше не чинився лютий гріх,
Щоб мирними були всі дні і ночі.

 

На полі бою, як і всі бійці,
Стоять вони, бо меч духовний мають!
І їх сердець гарячі пломінці
Так само перемогу наближають!

 

Юрій Тітов 

автор: Юрій Тітов

час видання: 2017


14/09/2017