Пройти життям, не залишивши сліду
Пройти життям, не залишивши сліду,
Не побажаю навіть ворогам.
Нехай твоя зоря на небі зійде,
Іди і залишай себе слідам.
В творінні рук, у дотику сердечнім
Саму себе до краплі віддаю.
Нехай комусь здається недоречним,
Та пісню я співатиму свою.
Ми всі йдемо з нізвідки у нікуди,
Та з наших кроків творяться світи.
І байдуже мені, що скажуть люди, –
Я власні залишатиму сліди.
ВОЛОДАЙ Тетяна
Щорічний літературний альманах «Горлиця» №3, 2015
автор: ВОЛОДАЙ Тетяна
видання: Щорічний літературний альманах «Горлиця» №3, 2015, час видання: 2016
19/03/2016
- Рубрики
- Усі
- Вірші про кохання
- Громадянська позиція
- Гумор
- Духовність
- Есе
- Збірки поезії
- Лірика
- Мудрість століть
- Патріотична поезія
- Переклади
- Проза
- Спогади
- Університету "Україна" присвячується