Крізь острахи та болі

Крізь острахи та болі 

 

Такий то час…
Така то є реальність…
І сіллю плаче мовчазний Сиваш.
На наших землях вже чужа ментальність.
На наших землях дух уже не наш.

Нам думалось:
Хіба щось буде гірше
За те, що ми в житті пережили?
Та посміхи стають дедалі зліші,
Химерні тіні млосно пролягли.

І хочеться про інше написати,
Але в рядках тривога нап’ялась.
Продовжують Вкраїну розпинати,
Щоб кров ще більше з рук та ніг лилась.

То далі як?
Скажіть мені хто-небудь.
Рушник тьмяніє.
Хмари сльози ллють.
О Боже милий!
Це ж під нашим небом
Перевертні нам жити не дають.

Вони якусь святкують перемогу,
Імперія стрибає на кістках,
А Чорне море до небес високих
Незримо підійма вкраїнський стяг.

Забудеться?
Либонь, уже ніколи.
Ця рана невгамовно запеклась.
Моя ж душа, крізь острахи та болі,
Як Україна, досі не здалась!

19 березня 2014 р.

Юрій Тітов

автор: Юрій Тітов

час видання: 2014


19/03/2014