Чарівні грона «Словоцвіту»
Випускники Університету «Україна» взяли участь у підготовці збірки поезій та прози авторів із інвалідністю «Словоцвіт». Збірку випущено за активної участі Всеукраїнської громадської організації «Народна академія творчості інвалідів», Управління у справах жінок, інвалідів, ветеранів війни та праці КМДА і Київської міської місцевої громадської організації ВОІ СОІУ. Головним редактором виступила Світлана Патра. До вашої уваги пропонуються деякі поетичні твори випускників Університету, що увійшли до збірки.
Анна Крюкова
(Полтавський інститут економіки і права)
Осень-художник
Небо рыдает большими слезами,
Рвутся от ветра в лесу паутинки,
Лето надолго расстанется с нами,
Осень рисует другие картинки.
Солнышко, где ты? Найти бы на карте…
Тянутся дни…На вопрос нет ответа.
Лишь отпечаток листка на асфальте
Тихо напомнит о радостях лета.
Анастасія Лєбедєва
(базова структура, Інститут соціальних технологій)
Крилатий спогад
Спогад! Лебідко моя шовкопера!
На крилах безжурних пірнаю в далекі краї,
Де у вересні літо співало багряно і дзвінко,
У хвилі приємній кохались дрібні камінці,
Де на березі чайки розмову вели задушевну,
Говорили відверто про глибинні свої почуття.
А з хвиль кришталевих лилася мелодія дивна,
У ритмі ліричнім буяла чутлива душа.
Де смуток жорстокий стежину забув – не приходив,
Мене, мов дитину, хвиля гойдала стрімка,
Де шепіт прибою і чайки підходили близько,
Вражало серденько Алуштинська осінь п’янка.
Оксана Попадюк
(Сторожинецький коледж Університету «Україна»)
Пробач і прощавай
Пробач і прощавай,
За те, що було і чого немає.
Прощай! – ще раз кажу тобі,
Хоча думки ці зовсім не мої.
Це ти! Забула і поклала хрест
На нашій дружбі золотій.
Не знаю причини, не знаю чому
Нитки перервалися між нами.
Вибач мені, що зробила не так,
Я дуже сильно старалася.
Ти була для мене місяцем ясним,
Який направляв на правильний шлях.
Шкода, але все перервалось,
Вибач, ще раз молю, ще раз.
Я пам’ятатиму тебе завжди,
Хоч не згадаєш мене ти ні разу.
Ніколи не перегорнеш ти
Ще раз сторінки, Отож пробач –
За те, що було і чого немає...
Геннадій Горовий
(базова структура, Інститут філології та масових комунікацій)
* * *
Чи сплю, чи ні?
Крізь сірі дні
Холодний та їдкий туман,
Блукає маревом обман
Та ненажерлива пітьма
Повзучо голову здійма.
І я – на тім пустиннім дні,
Де ночі без зірок сумні,
Чи сам-один, чи, може, ні?
Незриме світло в далині
Воскресло вірою в мені...
Життя ж бо не летка пір’їна.
Неначе у копиці сіна,
Шукаю голку в кожнім дні:
Бува, таланить, часом – ні.
Тоді гроза в душі моїй:
Зриває вірші буревій
Із мрій та спогадів життя.
У них – любов і каяття.
У радості, чи то на болі
Думки квітучі й зимньо-голі.
Відредагую кожну мить
І перекреслю, що болить.
Світлана Патра
(базова структура, Інститут філології та масових комунікацій)
Я виткала….
Я виткала слова
зі своїх почуттів,
з навколишнього світу
Я виткала слова...
Я виткала життя
з минулих відчуттів.
Передвесняний вітер
приносить майбуття...
Та що ж зіткала я?
Можливо, це рушник,
А може скатертину
послала по світах?...
Хтось бачить щось своє,
у тканеві моїм,
У дивній цій картині
Всі бачать лиш своє...
Світлана Патра,
головний редактор збірника «Словоцвіт»
автор: Анна Крюкова, Анастасія Лєбедєва, Оксана Попадюк, Геннадій Горовий, Світлана Патра
час видання: 2013
23/04/2013
- Рубрики
- Усі
- Вірші про кохання
- Громадянська позиція
- Гумор
- Духовність
- Есе
- Збірки поезії
- Лірика
- Мудрість століть
- Патріотична поезія
- Переклади
- Проза
- Спогади
- Університету "Україна" присвячується