Чарівні грона «Словоцвіту»

Чарівні грона «Словоцвіту»

 

Випускники Університету «Україна» взяли участь у підготовці збірки поезій та прози авторів із інвалідністю «Словоцвіт». Збірку випущено за активної участі Всеукраїнської громадської організації «Народна академія творчості інвалідів», Управління у справах жінок, інвалідів, ветеранів війни та праці КМДА і Київської міської місцевої громадської організації ВОІ СОІУ. Головним редактором виступила Світлана Патра. До вашої уваги пропонуються деякі поетичні твори випускників Університету, що увійшли до збірки.

 

 

 

Анна Крюкова

(Полтавський інститут економіки і права)

 

Осень-художник

Небо рыдает большими слезами,

Рвутся от ветра в лесу паутинки,

Лето надолго расстанется с нами,

Осень рисует другие картинки.

Солнышко, где ты? Найти бы на карте…

Тянутся дни…На вопрос нет ответа.

Лишь отпечаток листка на асфальте

Тихо напомнит о радостях лета.

 

Анастасія Лєбедєва

(базова структура, Інститут соціальних технологій)

 

Крилатий спогад

Спогад! Лебідко моя шовкопера!

На крилах безжурних пірнаю в далекі краї,

Де у вересні літо співало багряно і дзвінко,

У хвилі приємній кохались дрібні камінці,

Де на березі чайки розмову вели задушевну,

Говорили відверто про глибинні свої почуття.

А з хвиль кришталевих лилася мелодія дивна,

У ритмі ліричнім буяла чутлива душа.

Де смуток жорстокий стежину забув – не приходив,

Мене, мов дитину, хвиля гойдала стрімка,

Де шепіт прибою і чайки підходили близько,

Вражало серденько Алуштинська осінь п’янка.

 

Оксана Попадюк

(Сторожинецький коледж Університету «Україна»)

 

Пробач і прощавай

Пробач і прощавай,

За те, що було і чого немає.

Прощай! – ще раз кажу тобі,

Хоча думки ці зовсім не мої.

Це ти! Забула і поклала хрест

На нашій дружбі золотій.

Не знаю причини, не знаю чому

Нитки перервалися між нами.

Вибач мені, що зробила не так,

Я дуже сильно старалася.

Ти була для мене місяцем ясним,

Який направляв на правильний шлях.

Шкода, але все перервалось,

Вибач, ще раз молю, ще раз.

Я пам’ятатиму тебе завжди,

Хоч не згадаєш мене ти ні разу.

Ніколи не перегорнеш ти

Ще раз сторінки, Отож пробач –

За те, що було і чого немає...

 

Геннадій Горовий

(базова структура, Інститут філології та масових комунікацій)

 

* * *

Чи сплю, чи ні?

Крізь сірі дні

Холодний та їдкий туман,

Блукає маревом обман

Та ненажерлива пітьма

Повзучо голову здійма.

І я – на тім пустиннім дні,

Де ночі без зірок сумні,

Чи сам-один, чи, може, ні?

Незриме світло в далині

Воскресло вірою в мені...

Життя ж бо не летка пір’їна.

Неначе у копиці сіна,

Шукаю голку в кожнім дні:

Бува, таланить, часом – ні.

Тоді гроза в душі моїй:

Зриває вірші буревій

Із мрій та спогадів життя.

У них – любов і каяття.

У радості, чи то на болі

Думки квітучі й зимньо-голі.

Відредагую кожну мить

І перекреслю, що болить.

 

Світлана Патра

(базова структура, Інститут філології та масових комунікацій)

 

Я виткала….

Я виткала слова

зі своїх почуттів,

з навколишнього світу

Я виткала слова...

Я виткала життя

з минулих відчуттів.

Передвесняний вітер

приносить майбуття...

Та що ж зіткала я?

Можливо, це рушник,

А може скатертину

послала по світах?...

Хтось бачить щось своє,

у тканеві моїм,

У дивній цій картині

Всі бачать лиш своє...

Світлана Патра,

головний редактор збірника «Словоцвіт»

автор: Анна Крюкова, Анастасія Лєбедєва, Оксана Попадюк, Геннадій Горовий, Світлана Патра

час видання: 2013


23/04/2013